Для команданте Ернесто сигара була однією з тих речей, які показують статус чи успіх. Для нього хороший тютюн та сигари були простою повсякденністю. Навіть у своїй книзі про партизанську боротьбу та методи її ведення він радив гвахірос завжди мати в амуніції тютюн, щоб легше справлятися з труднощами і відпочивати.
Ернесто Че Гевара з дитинства був хворий на астму і один раз під час нападу хтось із сподвижників порадив йому курити квіти кампана, щоб полегшити ядуху. У своїх пізніх спогадах сам Ернесто Гевара писав, що це зовсім не допомогло, і він вирішив почати курити міцні сигари. І це, як не дивно, працювало! Так, у свої 28 леї, під час возз’єднання партизан у 1956 році, Ернесто пристрастився до куріння сигар.
Захоплення виявилося настільки сильним, що його соратники стали помічати, що команданте тільки й робить, що вигадує найнеймовірніші приводи для перекуру: від москітів і скорпіонів, для боротьби з нападами астми, щоб перестало хотітися їсти, щоб набратися бадьорості та натхнення, та мало ли навіщо ще. Так було чи ні. Але суть одна – Че щиро полюбив сигари.
Пізніше сам Ернесто Че Гевара у своїх спогадах зізнавався: «Це була пастка, приманкою в якій був чудовий аромат кубинського тютюну»
До кінця життя кубинського революціонера сигара супроводжувала його всюди і завжди.
Фідель Кастро, не без посмішки, казав: «Він настільки полюбив кубинські сигари, що в якийсь момент нам навіть здалося, що він любить кубинський тютюн більше, ніж аргентинську яловичину».
Ернесто Че Гевара навіть, коли перемогла революція і він став міністром економіки Куби, залишався дуже скромною людиною, але книги та сигари — це були єдині подарунки, які він з радістю приймав.
За матеріалами smokersmag.com
